Правила для громадських активістів (тобто як нам боротись щоб нас почули)

Cторінка номер 1

Тактика громадянської дії означає: робити те, що можливо, за допомогою того, що є. Знайшов таку інформацію,можливо комусь буде цікаво та корисно... Тому читаєм та вчимось,як нам діяти.

Правило 1.
Наша сила - це не тільки те, що ми маємо. Це також і те, що супротивник думає, що ми маємо.
Якщо в даному випадку супротивник - корумповані чиновники, то варто намагатися заставати їх зненацька. Хай гадають, хто ж "за вами стоїть" бугага.
Блефувати не варто. Краще навпаки без попередження зробити те, на що вони не очікують.
Звідси -

Правило 2.
Намагаймося бути винахідливими. Оскільки фінансами та владою змагатись із супротивником ми не можемо, наша сила - творчість, фантазія, креатив.
Використовуймо досвід колег, але не копіюймо його. Те, що спрацьовувало раніше - наступного разу не спрацює.
Крім усього, якщо нам потрібна увага ЗМІ - нам треба намагатися робити так, щоб вони самі захотіли приїхати. Захисники Пейзажки, наприклад, організували "карнавал", потім "вертеп", потім принесли паркан з забудови під двері МЗС, потім подарували будівельний конструктор міністрові Огризку... Ще раз нагадую - копіювати це не варто. Варто вигадувати щоразу щось цікавіше.
А щоб виходило -

Правило 3.
Створюймо тактику та вигадуймо спосіб дії колективно.
Мозковий штурм виявлявся значно дієвішим за ідеї будь-яких "професійних креативників". Багато разів у нас перед зустріччю не було конкретних ідей щодо акції. Після зустрічі - те, про що потім говорили всі ЗМІ. І те, що наразі, тьху-тьху, виявлялося дієвим.
У кожної людини є свої перекоси, абстрактні фантазії. Я багато разів бачив, як людина одноосібно кидає якусь ідею, ідею не підтримують - і людина опускає руки. Щоб цього не було - ідеї слід розробляти разом. Якомога більшою кількістю людей, що братимуть участь у їхньому здійсненні.
Тоді ми здійснимо також - Денис ∗∗ 29 апр 2009 в 13:28

Правило 4.
Зажди робімо те, на що готові наші колєги.
Інакше люди йтимуть на акцію з острахом, неспокоєм, або не знаючи, що саме вони робитимуть.

Правило 5.
Коли це тільки можливо - робімо те, на що неготові наші супротивники.
Це перегукується з правилом про винахідливість. Якщо під час "України без Кучми" намети на Хрещатику подіяли - зараз усі настільки звикли до них, що цей спосіб скоріше викликає сарказм - як у чиновників, так і у сторонніх спостерігачів. Вигадуймо щось інше - щоб чиновник/забудовник/дядя міліціонер, дізнавшись, мусив чухати собі рєпу.

Правило 6.
Використовуймо власні правила супротивника.
Коли зам. київського мера Голубченко видав розпорядження прибрати будівельні матеріали, щоб продовжити риття котловану під виглядом археологічних досліджень на тій же Пейзажці - це рішення виконано не було. Тоді місцеві мешканці запропонували зробити суботник - і самі поскидали буд.матеріали в викопану забудовником яму.

Правило 7.
Висміювання - найсильніша людська зброя.
Протиставити йому практично нічого. Згадаймо силу одного яйця в 2004 році, та безліч фотожаб і мультиків на цю тему. Звичайно, засіб неоднозначний - але якщо до нас не дослухаються...

Правило 8.
Неправильно ставити запитання "чи виправдовує ціль засоби". Завжди треба ставити запитання "чи виправдовує дана ціль даний засіб за даних обставин".

Правило 9.
Найкраща тактика - та, яка приносить нам задоволення.
Дехто не вірить, що люди на Пейзажку постійно приходять просто так. В українських умовах, коли політики так люблять наймати людей для "пікетів".
А відповідь проста - ці акції не тільки корисні. Вони ще й веселі. Багато хто ще й питає: "а коли наступний карнавал?".
Але тут головне не загратися - Денис ∗∗ 29 апр 2009 в 13:29

Cторінка номер 1