Вірші про Україну та її минуле!

Cторінка номер 1

Зродились ми великої години,
з пожеж війни і з полум'я вогнів -
плекав нас біль по втраті України,
кормив нас гніт і гнів на ворогів.

І ось ідемо в бою життєвому,
тверді, міцні, незламні мов граніт -
бо плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець - той здобуває світ.

Не хочемо ні слави ні заплати -
заплатою нам розкіш боротьби:
солодше нам у бою умирати
як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди -
не сміє брат на брата йти у бій.
Під синьо-жовтим прапором свободи
з'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду для усіх єдину
наш гордий клич народові несе:
"Батьківщині будь вірний до загину -
нам Україна вище понад все!"

Веде нас в бій борців упавших слава -
для нас закон найвищий та наказ:
Соборна Українськая Держава -
вільна, міцна, від Тиси по Кавказ.

ЦЕ ГІМН УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ Юра >Barbarossa_UA_< Федчук 5 дек 2009 в 12:29 Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю ycix Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крови ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим y бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати вci накази зверхників. Суворо зберігагиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом y бою та в бойовому життю всім своїм товаришам пo зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу. Юра >Barbarossa_UA_< Федчук 5 дек 2009 в 12:30 Якби ти знав лиш, мій амігу,
Який чудовий запах снігу
Та запах талої води -
Тебе манило би сюди!
Якби ти бачив тільки іній,
Що на дротах електроліній,
Кущах, деревах!.. На хвилину
Присяде пташка на билину-
Гойдається билина та,
Й так гарно іній обліта!
Мороз малює візерунки.
На річці крига трісне лунко.
У дзеркалі тонкого льоду
Любується на свою вроду
Гнучкий і довгий верболіз.
Блискучі від замерзлих сліз,
Завмерли верби тихо. Он
Під вербами сліди ворон,
Мов хрестики на рушникові,
У час прогулянок чи ловів
Залишені. А на долині,
Де трави буйні були, нині -
Повита млою біла даль.
У всьому - цнота і печаль.
Несуть снігами мене лижі -
Мороз щипає, вітер лиже!-
По схилу горба мчу навскіс -
Туди, де он чорніє ліс.
Відчув я зразу його ласку -
Там тихо й тепло. Справжня казка!
Лежить, мов витвори умілі,
Багатий сніг на голім гіллі,
А зверху ще іскристий іній -
І синьо-білий й біло-синій.
Ялини там стоять стіною:
Пропустять - й зімкнуться за мною.
Зачеплю гілку якусь сильно -
І довго сніг дрібний повільно
Сідає й тане на долоні.
Краса незнаних ще симфоній!

Все далі тінь моя сягає -
Зимове сонце вже сідає.
Хоч серце ще побути хоче -
Прощаюсь з лісом неохоче.
Мороз міцнішає нівроку!
В вечірню пору мої кроки
Риплять вже голосно, і я
Замерз і навіть тінь моя.
І от чимдуж біжу до хати,
Щоб руки у вогонь упхати...
Нема миліш

Cторінка номер 1