Спонсори Подробное описание сайт угги на нашем сайте.
  • Рубаї

    Cторінка номер 1

    У дитячому серці жила Україна —РУБАЇ 1 В Хайяма взяв я форму рубаї, Вподобавши за лаконізм її. Чи замалу, чи, може, завелику Одежу матимуть думки мої? 2 Безсмертні всі: цей виховав дитину, Той пісню написав, хоч і єдину, А той, що не зумів цього зробить, Коло дороги посадив ялину. 3 Є люди, як дуби, і є дуби, як люди: Безстрашно грому підставляють груди, Щоб немічну берізку захистить, Хоч знають добре — їм загибель буде. 4 Я з квітами прийшов тебе зустріти І дуже довго ждав — зів'яли квіти. О, поспіши, бо можуть почуття Даремно у душі моїй згоріти! 5 Добро і лихо — світло й темнота; Та не з пітьми бував сліпота — Надмірне світло людям очі сліпить, У темряву їх душі загорта. 6 Життя без книги — хата без вікна, Тюрма глуха і темна, мов труна. Крізь вікна книг свободи світло ллється, Майбутнього видніє далина. 7 Я власну вічність бачу без облуди: О, де б мене не поховали люди — Там грудка української землі З мого зажуреного серця буде! 8 Я лицемірити не можу, як святі. Сорочки чистої замало у житті. Потрібно сонця, сірника потрібно, Щоб віршів не писати в темноті. 9 Дивлюся на берізоньку в зажурі, Що виросла тендітною на мурі. Їй теж потрібно рідної землі, Бо там вона не витримає бурі. 10 Я чув, як серце жалісно кричить, Щоб ворога лежачого не бить. А розум говорив мені спокійно: Затям, що завжди гадина лежить. 11 Ненависть і любов — неначе крила. Коли одне крило в льоту пробила Ворожа куля — не склади його, Бо на однім летіти вже несила. 12 В труді прийде натхнення раз у рік, Але коли — не знає чоловік. Щоб тих щасливих днів не загубити, Потрібно працювати цілий вік. 13 Бувають дивні на землі діла — Серед зими черешня зацвіла. Я між дерев довідався докладно, Що поетеса їхня то була. 14 В криницю старості не заглядай, Про те, яким ти будеш, не гадай, Якщо не можеш бути вічно юним, То замолоду не будь старим бодай! 15 Я у такому віці, що якраз Було б чудово зупинити час. Та він скоряється лиш нашим дітям, Що завжди прагнуть перегнати нас. 16 «Роби добро,— мені казала мати,— І чисту совість не віддай за шмати!» Благословенний мамин заповіт Ніхто в мені не зможе поламати. 17 Я міг би жити радісно й щасливо, Якби мені вдалось маленьке диво: Змирити серце з розумом — або Дізнатись, хто говорить з них правдиво. 18 Не кажуть правди тим, хто помирає, Ні тим, хто у дуренство впав безкрає. Брехня із милосердя — раз болить, Брехня із страху — цілий вік карає. 19 Щасливим був я двічі: як на сіні Мене віз батько в присмерки осінні І як відчув, що в мене серце в Те, що належить тільки Батьківщині. 20 Не смерті я боюсь, а темноти, В якій не можеш сам себе знайти. Благословенне світло дня і ночі, Мисль, у якій засвічуєшся ти! 21 Сильніше за любов злоба горить, Сильніше за красу вражає бридь, Але життя росте лишень з любові, Лишень краса людей навчає жить! 22 Загубить гай принадливість свою, Як ти наткнешся в ньому на змію. Сичання тихе здатне приглушити Мільйони зичних співів у гаю. 23 Ми тільки почали розгадувати світ, В щілину глянули, як діти з-за воріт; Чи нам відчиняться пізнань важкі ворота, Чи вирве нам серця роздорів динаміт?!

    Cторінка номер 1

Перехід по сторінках