Дівча

Cторінка номер 1

ДІВЧАДІВЧА Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині— всюди зло; Без батька й нені, в самотині, Убогий вичахне обід, Що тяжко жити сиротині, І шлях — не шлях, І брід — не брід. А від Петрівців, з Синьодолу, Із трав, із неба — звідусіль Нам осінь винесла до столу --Солдатський хліб, росу і сіль. І так хотілось, як на свято, В людському щедрому гурті, Всю землю з радістю віддати Отій маленькій сироті; Щоб стала осінь біля тебе — Весною щедрості, дитя! Ревло над шляхом сиве небо Про світ, сирітство і життя.

Cторінка номер 1