Cторінка номер 1
Реклама канцтовары
-
Улюблені цитати УКРАЇНСЬКОЮ
Пропоную в цю тему викладати ваші улюблені цитати, вирази, афоризми...
Ангеліна ∗∗
29 дек 2008 в 10:15
"Шукаємо щасття,по країнах,століттях,а воно завжди поруч з нами!"
Ярослав ∗∗
29 дек 2008 в 11:58
УКРАЇНЦІ МОЇ
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, перестали гордитись, що ми — українці!
І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо про те, чи списати усе на буття,
Котре нашу свідомість узяти змогло так на бога,
Що солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам ще од Тараса?
Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,
Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
мої! Як гірчать мені власні слова!..
Добре знаю, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мені ниє крамоли осколок тупий,
Мене думка одна обсідає і душить на славу:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?...
Баранов В.Ф.
Дуже подобається вірш))) Маринка ∗∗ 29 дек 2008 в 12:52
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, перестали гордитись, що ми — українці!
І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні — таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість — в серцях, а не в магазинних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо про те, чи списати усе на буття,
Котре нашу свідомість узяти змогло так на бога,
Що солодшим од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам ще од Тараса?
Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,
Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
мої! Як гірчать мені власні слова!..
Добре знаю, що й вам вони теж — не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мені ниє крамоли осколок тупий,
Мене думка одна обсідає і душить на славу:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?...
Баранов В.Ф.
Дуже подобається вірш))) Маринка ∗∗ 29 дек 2008 в 12:52
Марина,сильний вірш!
"Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають."
(Т. Г. Шевченко"І мертвим, і живим..."). Влада ∗∗ 29 дек 2008 в 13:38
"Доборолась Україна до самого краю.
Гірше ляха свої діти її розпинають."
(Т. Г. Шевченко"І мертвим, і живим..."). Влада ∗∗ 29 дек 2008 в 13:38
I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко)
Андрей ∗∗
30 дек 2008 в 14:36
Життя - загадка, яку треба вміти прийняти і не мучити себе питанням "В чому сенс мого життя?". Краще самим наповнити життя сенсом і важливими для вас речами
Ангеліна ∗∗
30 дек 2008 в 14:38
Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров\'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Может быть что-то и забыл. Выбачте... Андрей ∗∗ 30 дек 2008 в 15:32
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... А до того —
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте.
Кайдани порвіте
І вражою злою кров\'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
25 грудня 1845 в Переяславі
Может быть что-то и забыл. Выбачте... Андрей ∗∗ 30 дек 2008 в 15:32
Cторінка номер 1