Cторінка номер 1
-
Можливо здалося, хотілось би вірити
серед населення перевищувала 10%, і в цілому в регіоні становила 5%. У радянський період лише за 1925-1926 рр. на схід через Урал переїхало 312 тис. чоловік, 86,2 тис. з них поселилися на Уралі.
У міжвоєнні роки (1918-1941) Урал перетворився в один з найбільших індустріальних центрів СРСР. З Придніпровя та Донбасу прибували сюди висококваліфіковані металурги та машинобудівники. За роки війни сюди було евакуйовано багато крупних промислових підприємств з їх персоналом. Тут працювали десятки українських підприємств оборонної промисловості, частина з них залишилася тут у повоєнний період.
У 1926 році в окремих областях і автономіях сучасного Уралу проживала значна частина українців: в Уральському регіоні (переважно територія сучасних Челябінської, Свердловської та Пермської областей) - 48 тисяч, в Оренбурзькій - 112 тисяч українців. Перший повоєнний перепис (1959 р.) показав, що на Уралі жило 532,4 тис. українців, у 1970р. - 456,8 тис., у 1979 р. - 442,4 тис., у 1989 р. - 442,8 тисяч українців. Питома вага українців серед усього населення становила відповідно: 3.02%; 2,39%; 2,34% і 2,19%. За 1959-1989 рр. українська діаспора Уралу скоротилася на 90 тисяч чоловік, зокрема за 1959-1970 рр. - на 75,6 тисяч чоловік. Зменшення її кількості пояснюється масовим поверненням тих, хто відбував тут увязнення, заслання та спецпоселення. Лише з півночі Уралу - Пермської області, де в таборах відбували покарання здебільшого колишні політвязні, чисельність української діаспори за короткий проміжок часу масового виїзду людей після смерті Сталіна сильно скоротилася з 71,9 тис. у 1959 р. до 47,8 тис. чоловік у 1970 р., тобто на 33%. Повернулася в Україну й частина евакуйованих.
У 50-ті роки найбільш численна діаспора була розміщена в двох областях - Челябінській (в 1959 р. - 134,3 тис.чоловік) і Оренбурзькій (128,5 тис. чоловік). У 1959-1989 роках, за даними перепису 1898 року, українське населення цих областей відповідно зменшилося на 25 тис. і 26 тис. чоловік. У Челябінській області, наприклад, проживає 109.615 українців (3,03%), в обласному центрі - 35726 українців (3,1%). У березні 1996 року в Державній Думі Росії відбулися слухання з “Концепції державної національної політики Російської Федерації”, на яких виступив заступник голови адміністрації Челябінської області Б.А.Мізрахі. Він повідомив наступні офіційні дані наявності українців в області: 1979 р. - 111,9 тис.(3,3%); 1995 р. - 109,6 тис. (2,3%). в області на четвертому місці після росіян, татар і башкирців.
Скоротилася кількість українців у Свердловській області ( з 93,0 тис. 1959 р. до 82,2 тис. у 1989 р.) і Башкирській АРСР ( з 83,5 до 75,0 тис. чоловік). В Оренбурзькій області нині проживає 102 тис. українців (4,70%), а в обласному центрі 21.838 (4,0%) українців. Лише в Удмуртській АРСР і Курганській області українська діаспора кількісно зросла - відповідно на 0,6 тис. і 6,6 тис. чоловік. Серед українців Уралу лише 39,0% вважають рідною українську мову. Цей відсоток найвищий серед українців, що проживають в Удмуртії і в Пермській області - 46,6% (1989р) найнижчий він в Оренбурзькій - 32,9%.
СИБІР
На величезних просторах Сибіру, що простягся від Льодовитого океану на півночі до степів і гір Центральної Азії, у 1989 році жило понад 860 тис. українців: у Західному Сибіру -583,8 тис. і в Східному Сибіру - 279, 4 тис. На українців відповідно припадало 3,9% і 3,7% усього населення цих регіонів.
Заселення українцями Сибіру почалося з другої половини ХІХ ст. і різко зросло після завершення будівництва західної і центральної ділянок Транссибірської залізниці. селилися на родючих землях південної частини Західного Сибіру і прилеглих рівнинних степових територіях Північного Казахстану поблизу залізничної магістралі. Уже на початку ХХ ст. південна частина Західного Сибіру, заселена українцями, стала
Ольга ∗∗ 13 апр 2008 в 18:54
У міжвоєнні роки (1918-1941) Урал перетворився в один з найбільших індустріальних центрів СРСР. З Придніпровя та Донбасу прибували сюди висококваліфіковані металурги та машинобудівники. За роки війни сюди було евакуйовано багато крупних промислових підприємств з їх персоналом. Тут працювали десятки українських підприємств оборонної промисловості, частина з них залишилася тут у повоєнний період.
У 1926 році в окремих областях і автономіях сучасного Уралу проживала значна частина українців: в Уральському регіоні (переважно територія сучасних Челябінської, Свердловської та Пермської областей) - 48 тисяч, в Оренбурзькій - 112 тисяч українців. Перший повоєнний перепис (1959 р.) показав, що на Уралі жило 532,4 тис. українців, у 1970р. - 456,8 тис., у 1979 р. - 442,4 тис., у 1989 р. - 442,8 тисяч українців. Питома вага українців серед усього населення становила відповідно: 3.02%; 2,39%; 2,34% і 2,19%. За 1959-1989 рр. українська діаспора Уралу скоротилася на 90 тисяч чоловік, зокрема за 1959-1970 рр. - на 75,6 тисяч чоловік. Зменшення її кількості пояснюється масовим поверненням тих, хто відбував тут увязнення, заслання та спецпоселення. Лише з півночі Уралу - Пермської області, де в таборах відбували покарання здебільшого колишні політвязні, чисельність української діаспори за короткий проміжок часу масового виїзду людей після смерті Сталіна сильно скоротилася з 71,9 тис. у 1959 р. до 47,8 тис. чоловік у 1970 р., тобто на 33%. Повернулася в Україну й частина евакуйованих.
У 50-ті роки найбільш численна діаспора була розміщена в двох областях - Челябінській (в 1959 р. - 134,3 тис.чоловік) і Оренбурзькій (128,5 тис. чоловік). У 1959-1989 роках, за даними перепису 1898 року, українське населення цих областей відповідно зменшилося на 25 тис. і 26 тис. чоловік. У Челябінській області, наприклад, проживає 109.615 українців (3,03%), в обласному центрі - 35726 українців (3,1%). У березні 1996 року в Державній Думі Росії відбулися слухання з “Концепції державної національної політики Російської Федерації”, на яких виступив заступник голови адміністрації Челябінської області Б.А.Мізрахі. Він повідомив наступні офіційні дані наявності українців в області: 1979 р. - 111,9 тис.(3,3%); 1995 р. - 109,6 тис. (2,3%). в області на четвертому місці після росіян, татар і башкирців.
Скоротилася кількість українців у Свердловській області ( з 93,0 тис. 1959 р. до 82,2 тис. у 1989 р.) і Башкирській АРСР ( з 83,5 до 75,0 тис. чоловік). В Оренбурзькій області нині проживає 102 тис. українців (4,70%), а в обласному центрі 21.838 (4,0%) українців. Лише в Удмуртській АРСР і Курганській області українська діаспора кількісно зросла - відповідно на 0,6 тис. і 6,6 тис. чоловік. Серед українців Уралу лише 39,0% вважають рідною українську мову. Цей відсоток найвищий серед українців, що проживають в Удмуртії і в Пермській області - 46,6% (1989р) найнижчий він в Оренбурзькій - 32,9%.
СИБІР
На величезних просторах Сибіру, що простягся від Льодовитого океану на півночі до степів і гір Центральної Азії, у 1989 році жило понад 860 тис. українців: у Західному Сибіру -583,8 тис. і в Східному Сибіру - 279, 4 тис. На українців відповідно припадало 3,9% і 3,7% усього населення цих регіонів.
Заселення українцями Сибіру почалося з другої половини ХІХ ст. і різко зросло після завершення будівництва західної і центральної ділянок Транссибірської залізниці. селилися на родючих землях південної частини Західного Сибіру і прилеглих рівнинних степових територіях Північного Казахстану поблизу залізничної магістралі. Уже на початку ХХ ст. південна частина Західного Сибіру, заселена українцями, стала
Ольга ∗∗ 13 апр 2008 в 18:54
Cторінка номер 1