Cторінка номер 1
-
Чуєш, Брате Мій..
БРАТЕ, ЧУЄШ?..
Олекса ∗∗
20 мар 2008 в 15:16
ЧУЮ!!!
Сильно сказано. Олекса ∗∗ 20 мар 2008 в 17:22
Сильно сказано. Олекса ∗∗ 20 мар 2008 в 17:22
Дякую, тобі брате Павле.
БРАТТЯ, ТО МИ ЧУЄМО ОДНЕ ІНШОГО, ЧИ ЯК ЗАВЖДИ СИДИМО У СВОЇХ ХАТАХ "З КРАЮ"???.. Youvegot ∗∗ 20 мар 2008 в 20:31
БРАТТЯ, ТО МИ ЧУЄМО ОДНЕ ІНШОГО, ЧИ ЯК ЗАВЖДИ СИДИМО У СВОЇХ ХАТАХ "З КРАЮ"???.. Youvegot ∗∗ 20 мар 2008 в 20:31
Чуємо,які тут мабуть "з краю"
Олекса ∗∗
20 мар 2008 в 21:03
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. і, кавалок болю,
і, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними - лялечка німа :
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
Стус Владимир ∗∗ 20 мар 2008 в 21:09
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. і, кавалок болю,
і, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними - лялечка німа :
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
Стус Владимир ∗∗ 20 мар 2008 в 21:09
Олекса, чую брате! Гарно написав. Але тут таке: ті хто тебе почули, це й так знають, єдине, що отримали задоволення від гарно викладених думок. А до решти твоє послання не дійде. У них немає вух. Точніше - у них немає самих себе.
І ще - українці, окрім того що терплячі, дуже люблять розводити, перепрошую, соплі: "Ой, як нам погано, як же нас гнобили і винищували 350 років, та й зараз нищать..."
Беріть приклад з Малковича - захотів справжній українець, щоб його діти читали гарних українських книжечок і заснував чудове видавництво. Книжки видає такі, що й дорослі хочуть ті казки читати, що й російськомовні українці своїм дітям купують.
Українство, щоб бути сильним, має бути не тільки гордим за своїх прадідів і не має знати Кобзаря на память. Кожен з нас має вдосконалювати себе, подавати приклад іншим, добиватися впливу в цій країні, ставати кращим у своїй справі, заробляти гарні гроші, щоб мати можливість розбудовувати Україну і культуру не словами, а власними діями!
"А нам з тобою своє робити,
відкрити очі і далі йти.
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити,
хто ж тоді, як не МИ, брати?" Евгения ∗∗ 20 мар 2008 в 22:15
І ще - українці, окрім того що терплячі, дуже люблять розводити, перепрошую, соплі: "Ой, як нам погано, як же нас гнобили і винищували 350 років, та й зараз нищать..."
Беріть приклад з Малковича - захотів справжній українець, щоб його діти читали гарних українських книжечок і заснував чудове видавництво. Книжки видає такі, що й дорослі хочуть ті казки читати, що й російськомовні українці своїм дітям купують.
Українство, щоб бути сильним, має бути не тільки гордим за своїх прадідів і не має знати Кобзаря на память. Кожен з нас має вдосконалювати себе, подавати приклад іншим, добиватися впливу в цій країні, ставати кращим у своїй справі, заробляти гарні гроші, щоб мати можливість розбудовувати Україну і культуру не словами, а власними діями!
"А нам з тобою своє робити,
відкрити очі і далі йти.
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити,
хто ж тоді, як не МИ, брати?" Евгения ∗∗ 20 мар 2008 в 22:15
Юрко Гайдай: Згоден повністю, але треба щось робити і з владою, при чому не тоді, коли ми заробимо багато грошей (бо зараз тільки так до влади і приходять), а зараз!!! Революція не дала якихось помітних результатів, мабуть треба щось жорсткіше та більш радикальне. Малкович, звісно, гарно вчинив, але це видавництво - крапля в морі, бо наші "гаранти" не можуть не те що розповсюджувати нашу мову в інших країнах, вони її в Україні не можуть захистити.
Yurko ∗∗
21 мар 2008 в 9:32
БРАТЕ, А НАМ З ТОБОЮ СВОЄ РОБИТИ, ВІДКРИТИ ОЧІ І ДАЛІ ЙТИ...
Артем ∗∗
21 мар 2008 в 22:32
ДОбре ЧУЮ!!!:)
Рідна Україна - мова солов’їна,
Золоте колосся, маки у житах.
Край воріт - калина, верба, яворина,
Храми і світлиці в барвах-рушниках.
Рідна Україна - то душі краплина,
Пісня журавлина у ранковий час.
Рідна Україна - то земля єдина,
Що сходив ногами босими Тарас.
Рідна Україна - пара лебедина,
Озеро бездонне і стрімка ріка,
У саду хатина - біла сорочина,
Стежечка-стежина в зелен-споришах.
Рідна Україна - за столом родина,
Яром-долиною стелиться туман.
Батькова розмова - тиха, вечорова,
Мамина молитва - вічний талісман.
Олекса ∗∗ 10 июн 2008 в 12:54
Рідна Україна - мова солов’їна,
Золоте колосся, маки у житах.
Край воріт - калина, верба, яворина,
Храми і світлиці в барвах-рушниках.
Рідна Україна - то душі краплина,
Пісня журавлина у ранковий час.
Рідна Україна - то земля єдина,
Що сходив ногами босими Тарас.
Рідна Україна - пара лебедина,
Озеро бездонне і стрімка ріка,
У саду хатина - біла сорочина,
Стежечка-стежина в зелен-споришах.
Рідна Україна - за столом родина,
Яром-долиною стелиться туман.
Батькова розмова - тиха, вечорова,
Мамина молитва - вічний талісман.
Олекса ∗∗ 10 июн 2008 в 12:54
Cторінка номер 1