Cторінка номер 1
-
Право народу на зміну системи влади
Бувають випадки, коли всі органи влади втрачають легітимність. Що тоді відбувається? В історії Сполучених Штатів Америки був час, коли вся влада втратила легітимність, і одна особа – Джордж Вашингтон, який користувалася абсолютною підтримкою в суспільстві – зібрала Установчі збори. Не було ніяких законів, нічого не було, була політична необхідність. Він зібрав кращих із кращих, Вони дали продукт – Конституцію, суспільний договір. Здавалось би, наскільки легітимним був цей документ? Ну хто такі ці люди? Але Сполучені Штати Америки прийняли саме цей закон. І цей документ пройшов обговорення та схвалення у всіх легіслатурах. І шляхом прийняття на референдумах він отримав легітимність.
Ми можемо зробити так само. У статті 5 Конституції України сказано що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ України, право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народу і не може бути узурповане державою та її органами.
Якщо діюча влада є загрозою для суверенітету держави та її національної безпеки, народ має народ право на повстання для того, щоб захистити себе та свою державу.
Право на повстання є у багатьох Конституціях, але й там, де воно прямо не записано, воно витікає з положень. Його можна обґрунтувати й за положеннями діючої Конституції України, наприклад, Помаранчева революція була здійсненням права на повстання. В більшості Конституцій демократичних країн це право прямо записане – коли є загроза демократії. І ця загроза зараз є. І це може статися навіть після легітимних чесних демократичних виборів, бо політична культура українських політиків дуже низька і спрямована на пограбування ресурсів держави. Потрібні масові акції непокори в якості тиску. Такий тиск може навіть змінити владу.
Ми сьогодні знаходимося в глухому куті. Чинне виборче законодавство не є об’єктивною реальністю. Воно є продуктом суб’єктивної волі декількох політиків для того, щоб заблокувати наше ефективне волевиявлення. Суспільство має природне право розірвати суспільний договір зі своїми обранцями і відкликати владу. Це можна було б зробити, проголосувавши у графі «Не підтримую жодного кандидата», однак наші політики, своєю суб’єктивною волею зробили все для того, щоб нівелювати це право. Тому голосування проти всіх кандидатів сьогодні не має жодних правових наслідків. І якщо немає легального шляху зміни влади – можуть виникнути нелегальні аж до збройного повстання. Повстання – це коли починає працювати право, і закінчує на деякий час працювати закон.
На сьогодні ми маємо ситуацію, коли всі законні шляхи захисту наших інтересів вичерпалися, і саме це дає нам право на повстання. Народ має право на повстання тоді, коли у нього всі законні шляхи захисту своїх інтересів вичерпані – саме таке формулювання зафіксовано у багатьох конституціях та міжнародних документах. Я думаю, що ми маємо саме таку ситуацію. Держава у нас фактично приватизована. Якщо ти маєш достатньо грошей, сьогодні для тебе не проблема купити будь-яку посаду в державних структурах, починаючи від начальника відділу земельних ресурсів й закінчуючи посадою міністра. В цих умовах суди та інші правоохоронні органи вже давно приватизовані і перетворилися на структури для заробляння грошей. Вони не виконують своїх функцій. Тобто через ці органи добитися справедливості, захисту своїх прав для простої людини практично неможливо. Вибори у тому вигляді, який ми маємо, втратили функцію контролю та функцію політичної відповідальності. Це означає, що політикам для того, щоб бути обраними знову, не треба зважати на інтереси та вимоги народу. Катерина ∗∗ 11 фев 2010 в 20:09
Ми можемо зробити так само. У статті 5 Конституції України сказано що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ України, право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народу і не може бути узурповане державою та її органами.
Якщо діюча влада є загрозою для суверенітету держави та її національної безпеки, народ має народ право на повстання для того, щоб захистити себе та свою державу.
Право на повстання є у багатьох Конституціях, але й там, де воно прямо не записано, воно витікає з положень. Його можна обґрунтувати й за положеннями діючої Конституції України, наприклад, Помаранчева революція була здійсненням права на повстання. В більшості Конституцій демократичних країн це право прямо записане – коли є загроза демократії. І ця загроза зараз є. І це може статися навіть після легітимних чесних демократичних виборів, бо політична культура українських політиків дуже низька і спрямована на пограбування ресурсів держави. Потрібні масові акції непокори в якості тиску. Такий тиск може навіть змінити владу.
Ми сьогодні знаходимося в глухому куті. Чинне виборче законодавство не є об’єктивною реальністю. Воно є продуктом суб’єктивної волі декількох політиків для того, щоб заблокувати наше ефективне волевиявлення. Суспільство має природне право розірвати суспільний договір зі своїми обранцями і відкликати владу. Це можна було б зробити, проголосувавши у графі «Не підтримую жодного кандидата», однак наші політики, своєю суб’єктивною волею зробили все для того, щоб нівелювати це право. Тому голосування проти всіх кандидатів сьогодні не має жодних правових наслідків. І якщо немає легального шляху зміни влади – можуть виникнути нелегальні аж до збройного повстання. Повстання – це коли починає працювати право, і закінчує на деякий час працювати закон.
На сьогодні ми маємо ситуацію, коли всі законні шляхи захисту наших інтересів вичерпалися, і саме це дає нам право на повстання. Народ має право на повстання тоді, коли у нього всі законні шляхи захисту своїх інтересів вичерпані – саме таке формулювання зафіксовано у багатьох конституціях та міжнародних документах. Я думаю, що ми маємо саме таку ситуацію. Держава у нас фактично приватизована. Якщо ти маєш достатньо грошей, сьогодні для тебе не проблема купити будь-яку посаду в державних структурах, починаючи від начальника відділу земельних ресурсів й закінчуючи посадою міністра. В цих умовах суди та інші правоохоронні органи вже давно приватизовані і перетворилися на структури для заробляння грошей. Вони не виконують своїх функцій. Тобто через ці органи добитися справедливості, захисту своїх прав для простої людини практично неможливо. Вибори у тому вигляді, який ми маємо, втратили функцію контролю та функцію політичної відповідальності. Це означає, що політикам для того, щоб бути обраними знову, не треба зважати на інтереси та вимоги народу. Катерина ∗∗ 11 фев 2010 в 20:09
Cторінка номер 1