Зацініть мій віршик

Cторінка номер 1

"Я СЛОВО ДАВ"

Як зріло на ланах ще жито,
Я слово дав Тобі, Кобіто:
Горілки зарікався пити,
Інакше обіцявся жити!

Я обіцяв не клеїть дурня,
Не руйнувати мир безжурно,
Не хизуватися гламурним.
Борців не закликати в сурми!

Однак не склалось у реалі,
І знов у бісів я на палі!..
Життя до прірви мчіть все далі,
По божевілля магістралі,

Однак Тобі байдуже все це,
Бо, мила, Твій характер з перцем!
Ти пазурами краєш серце,
Мов не в коханні ми – на герці!

Щодня напружую я волю,
Долаючи потуги болю,
Все випробовуючи долю:
Чи знищить блискавка це коло?!

У Тебе жало – в мене ікла…
Розлючена, Ти все ж не звикла…
Проблема побуту не зникла,
Чи ж щастю обламає крила?!

Не зломлять нас будення злидні,
Не сварки, мильні п’єси Відня!
Ми вдвох усього світу гідні,
Ми: Ти і я – душею рідні!


30.05.2008 Олексій Курінний 30 мая 2008 в 21:10

Респект :) +1 Раиса ∗∗ 30 мая 2008 в 23:34

take sobi sado-mazo... troxy pafosno jakos'... Тетяна ∗∗ 31 мая 2008 в 13:01

непогано:) Мрочкізм ∗∗ 31 мая 2008 в 13:10

чесно - не дуже сподобалось, буденно якось... Даринка ∗∗ 31 мая 2008 в 13:20

a mene zaperlo))) klasno ja lubliu prostu i dostupnu poeziju ))) Малюю ∗∗ 1 июн 2008 в 0:43

ВОЇНУ УПА!
Не вір словам, промовлених пихатими –
Що боротьба – не вирок, але милість!
Будь певен: Січ пектиме, не ласкатиме!
І зойки вбитих не примножать гідність!
Буденність бою – вбивства та поранення…
Ти лестощам, козаче, не йми віри!
І милосердя Вороги позбавлені
У битві за здобутих міст квартири!

Як переміг – здобудеш мить для спокою
Упав від кулі – теж вважайсь щасливцем!
Та гідна смерть – гарантія жорстокої,
Нелюдської, бридкої помсти вбивці!!!

Тобі вготовано пройти чистилище,
Ти втратив і родину і обійстя
А вороги паплюжитимуть прізвище,
І зрадники зненавидять за стійкість!

Дев’ятого у травні проклинатимуть,
Немов кілки вбиватимуть у скроні,
Не рік не два відсиділи за гратами!
Твоя сім’я, кохана та знайомі.

… Нам сліпить очі жар вогню пекельного,
Що біси величають його «Вічним»
Історії паплюження ретельного
Нахабність бісить під кінець сторіччя!
01.06.2008. Олексій Курінний 1 июн 2008 в 1:09

романтика )))))
У Тебе жало – в мене ікла…
...........
Ти пазурами краєш серце,
Мов не в коханні ми – на герці!
................

однозначно - талант є . Ladna ∗∗ 2 июн 2008 в 9:47

+1 за україномофний вірш.
-1 за банальщину в епітетах, порівняннях і абстракціях.. Ну і... якісь вони.. - вірші - не з цього тисячоліття. Олексій Курінний 2 июн 2008 в 9:51

А Ви нескорений:))))) Мар'яна ∗∗ 2 июн 2008 в 12:55

прикольно...мені сподобалося....незвично якось)))) Льоня ∗∗ 2 июн 2008 в 13:16

Cторінка номер 1