Cторінка номер 1
-
Обов"язкове дублювання фільмів українською мовою... за чи проти
Дублювання кожного коштує 30-50 тисяч доларів. Щорічно через це українська кіноіндустрія втрачає мінімум 2 мільйони доларів, які залишаються в Росії.
„Неякісний дубляж”
Окрім перелічених, противники дублювання кінопрокату наводили також той аргумент, що український глядач не буде відвідувати стрічки українською через низьку якість дубляжу.
У цьому аспекті показовою є думка журналіста „Вечерних вестей” Леоніда Хомякова, який у своїй статті „Очень страшное кино...” від 29 лютого 2008 року приділив увагу якості озвучки іноземних кінострічок. Журналіст зазначив, що у значній частині випадків актори, котрі озвучують стрічку, не можуть „вжитися” в образ героя, тому в результаті глядачі змушені спостерігати окремо сценки з фільму, а окремо – озвучку, бо „дубляж не попадает в такт, в характер героев, в саму атмосферу фильма”.
Підбиваючи підсумок своєму журналістському спостереженню, пан Хомяков пропонує пускати фільми з українським перекладом тільки тоді, коли останній «на голову» перевершить російського аналога. До речі, а які критерії „кращого перекладу”? Чому, за словами журналіста «ВВ», він має бути саме „на голову вищим” від російського аналога? Що це за комплекс меншовартості? Невже у нас є лише негативні приклади української озвучки фільмів? Як же тоді статистичні дані First Movies International, згідно з якими, наприклад, український дубляж фільму „Пірати Карибського моря 3”, позитивно оцінило аж 77% опитаних, тоді як російський – 68%? Ну, і хто тут „на голову сильніший”?
„Українська мова – це дорого!”
„Студии украинского дубляжа буквально зашиваються от свалившихся на них заказов, они совершенно не подготовлены, вынуждены спешить, халтурить!” – так характеризує Леонід Хомяков підготовку українських студій запису до повного переходу на дубляж українською мовою. Висновок з цих рядків напрошується такий: на даному етапі журналіст вважає повний перехід на український кіно переклад недоцільним. Мовляв, студії не мають достатньо часу на якісну озвучку, а значить прокатникам треба шукати додаткові кошти, аби нормально організувати процес дублювання, а це своєю чергою – збитки, які за нинішніх умов не зможуть покрити себе, і так далі в тому ж дусі.
Такої ж думки додержується й однин з організаторів страйку кінопрокатників генеральний директор ТОВ „Мультиплекс-Холдинг" Антон Пугач, який у інтерв’ю виданню „Дзеркало тижня” наголосив, що для дублювання усіх фільмів необхідно задіювати щотижня до 50 різних акторів, щомісяця – до 200. „Якщо сьогодні й існує така кількість професійних акторів, то постає питання, чи є у них на це час”, - каже пан Пугач. Що ж, ця думка є зрозумілою: час – це гроші, і аби у актора був час на переклад, треба знайти додаткові кошти, щоб якось зацікавити цю людину.
Про це генеральний директор „Мультиплекс-Холдинг", звичайно, відкритим текстом не заявляв, але думаюча людина все одно зрозуміла б, до чого справді він хилив. А щоб іще більше справити вплив на суспільну думку, Антон Пугач заявив, що у випадку повного переходу на український дубляж, вітчизняні кінотеатри будуть закупляти низькопробні російські кінострічки, які на українську мову буде дублювати... сама ж Росія! Мовляв, для останньої це буде вигідно, бо неякісний російський продукт за кордоном мало хто дивиться, а якщо припаде нагода масово „закинути” його в український кінопрокат, Росії буде вигідно самій взятися за переклад таких фільмів на українську мову. Щоправда, Пугач так і не пояснив, чому нашим вітчизняним кінотеатрам буде вигідно купляти російський непотріб. Але ж кожна людина, яка має здоровий глузд і хоч трохи розбирається в економіці пояснить, що попиту на такі фільми з боку українського глядача РЕАЛЬНО не буде! Отже, кінотеатри нестимуть вже РЕАЛЬНІ, а не віртуальні збитки, якими їх зараз так лякають кінопрокатники. І, певен, глядачу чи в Києві, чи в Харкові, чи в Дніпропетровську, чи навіть в Донецьку буде набагато цікавіше сходити на світовий кінохіт, дубльований державною мовою, ніж на російський низькоякісний бойовик а-ля „Б
Максим ∗∗ 10 мар 2008 в 15:41
„Неякісний дубляж”
Окрім перелічених, противники дублювання кінопрокату наводили також той аргумент, що український глядач не буде відвідувати стрічки українською через низьку якість дубляжу.
У цьому аспекті показовою є думка журналіста „Вечерних вестей” Леоніда Хомякова, який у своїй статті „Очень страшное кино...” від 29 лютого 2008 року приділив увагу якості озвучки іноземних кінострічок. Журналіст зазначив, що у значній частині випадків актори, котрі озвучують стрічку, не можуть „вжитися” в образ героя, тому в результаті глядачі змушені спостерігати окремо сценки з фільму, а окремо – озвучку, бо „дубляж не попадает в такт, в характер героев, в саму атмосферу фильма”.
Підбиваючи підсумок своєму журналістському спостереженню, пан Хомяков пропонує пускати фільми з українським перекладом тільки тоді, коли останній «на голову» перевершить російського аналога. До речі, а які критерії „кращого перекладу”? Чому, за словами журналіста «ВВ», він має бути саме „на голову вищим” від російського аналога? Що це за комплекс меншовартості? Невже у нас є лише негативні приклади української озвучки фільмів? Як же тоді статистичні дані First Movies International, згідно з якими, наприклад, український дубляж фільму „Пірати Карибського моря 3”, позитивно оцінило аж 77% опитаних, тоді як російський – 68%? Ну, і хто тут „на голову сильніший”?
„Українська мова – це дорого!”
„Студии украинского дубляжа буквально зашиваються от свалившихся на них заказов, они совершенно не подготовлены, вынуждены спешить, халтурить!” – так характеризує Леонід Хомяков підготовку українських студій запису до повного переходу на дубляж українською мовою. Висновок з цих рядків напрошується такий: на даному етапі журналіст вважає повний перехід на український кіно переклад недоцільним. Мовляв, студії не мають достатньо часу на якісну озвучку, а значить прокатникам треба шукати додаткові кошти, аби нормально організувати процес дублювання, а це своєю чергою – збитки, які за нинішніх умов не зможуть покрити себе, і так далі в тому ж дусі.
Такої ж думки додержується й однин з організаторів страйку кінопрокатників генеральний директор ТОВ „Мультиплекс-Холдинг" Антон Пугач, який у інтерв’ю виданню „Дзеркало тижня” наголосив, що для дублювання усіх фільмів необхідно задіювати щотижня до 50 різних акторів, щомісяця – до 200. „Якщо сьогодні й існує така кількість професійних акторів, то постає питання, чи є у них на це час”, - каже пан Пугач. Що ж, ця думка є зрозумілою: час – це гроші, і аби у актора був час на переклад, треба знайти додаткові кошти, щоб якось зацікавити цю людину.
Про це генеральний директор „Мультиплекс-Холдинг", звичайно, відкритим текстом не заявляв, але думаюча людина все одно зрозуміла б, до чого справді він хилив. А щоб іще більше справити вплив на суспільну думку, Антон Пугач заявив, що у випадку повного переходу на український дубляж, вітчизняні кінотеатри будуть закупляти низькопробні російські кінострічки, які на українську мову буде дублювати... сама ж Росія! Мовляв, для останньої це буде вигідно, бо неякісний російський продукт за кордоном мало хто дивиться, а якщо припаде нагода масово „закинути” його в український кінопрокат, Росії буде вигідно самій взятися за переклад таких фільмів на українську мову. Щоправда, Пугач так і не пояснив, чому нашим вітчизняним кінотеатрам буде вигідно купляти російський непотріб. Але ж кожна людина, яка має здоровий глузд і хоч трохи розбирається в економіці пояснить, що попиту на такі фільми з боку українського глядача РЕАЛЬНО не буде! Отже, кінотеатри нестимуть вже РЕАЛЬНІ, а не віртуальні збитки, якими їх зараз так лякають кінопрокатники. І, певен, глядачу чи в Києві, чи в Харкові, чи в Дніпропетровську, чи навіть в Донецьку буде набагато цікавіше сходити на світовий кінохіт, дубльований державною мовою, ніж на російський низькоякісний бойовик а-ля „Б
Максим ∗∗ 10 мар 2008 в 15:41
Cторінка номер 1