• Гійом Аполлінер

    Cторінка номер 1

    Ґійом Аполлінер Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:10
    Мистецька вдача Аполлінера давалася взнаки і в його житті, яке раз у раз виблискувало містифікаціями - настільки живучими, що згодом навіть у солідних наукових словниках поет презентувався як містифікатор. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:10
    До сьогодні не вдалося точно встановити, хто був батьком Аполлінера. Загадкові обставини народження надихнули поета на створення легенд про те, що його предком був чи то Наполеон, чи то папа римський. Через своє «сумнівне» походження він не мав офіційних підстав для отримання статусу підданого Італії, тому від самого народження до останніх років життя був змушений розв'язувати проблему свого громадянства. Країною, підданим якої він хотів стати, була Франція. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:10
    Дитячі та юнацькі роки поета минули на європейському півдні. Він відвідував колежі у Монако й Каннах, пізніше -ліцей у Ніцці. Вже сімнадцятирічним юнаком Аполлінер разом із товаришем по ліцею готував рукописний часопис, до якого увійшли вірші, статті на політичні теми, міркування щодо театрального життя тощо. І вже тоді він вдався до літературної містифікації, вигадавши свій перший псевдонім - «Ґійом Макабр». Потім з'явилися й інші його літературні маски. Наприклад, 1909 р. поет надрукував деякі свої твори, підписавшись Луїзою Лаланн. Уславлене у світі літературне ім'я «Ґійом Аполлінер» народилося 1902 р. Воно було утворене із французької форми першого (Вільгельм) та останнього (Аполлінарій) імен поета. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:10
    Спочатку все й справді складалося на краще. Разом з родиною Міло Аполлінер подорожував Німеччиною, Австрією, відвідав Прагу. Враженнями від цих подорожей не один рік живилася його художня творчість. Однак головною подією тих років стало любовне потрясіння: закохавшись в Анні Плейден, яка разом з ним служила гувернанткою, поет зазнав і радості сильного почуття, і болю від усвідомлення того, що це почуття є для коханої зайвим, непотрібним. Нерозділена любов до Анні, як зазначають критики, зробила з поета-початківця видатного лірика (що й засвідчує один з перших зрілих поетичних циклів Аполлінера «Рейнські вірші»). А водночас - поглибила розрив між поетом і байдужим до нього світом. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:11
    Все це притаманне і роботам П. Пікассо. Цікаво, що, крім картин, скульптур та графічних робіт, він створив серію колажів, продемонструвавши, що шматки газет, візитні картки, тютюнові обгортки, «вмонтовані» в картини, можуть бути повноцінними елементами сучасного художнього твору. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:11
    1911 р. разом з Пікассо Аполлінер пережив сутичку з французьким законом. Внаслідок збігу обставин їх запідозрили у причетності до викрадення з Лувру картини Леонардо да Вінчі «Джоконда». Безпідставність звинувачення та протести громадськості змусили владу звільнити Аполлінера після тижневого ув'язнення, але він перебував під слідством ще понад чотири місяці. Ця неприємна історія, що згодом відбилася у циклі віршів «У в'язниці Санте», посилила притаманне поетові почуття беззахисності та безпритульності (у нападках деяких журналістів відверто висловлювалася думка про те, що оскільки «підозрювані» Аполлінер і Пікассо є іноземцями, вони «цілком природно» ставляться до скарбів французької культури не так шанобливо, як корінні французи). За таких обставин з новою гостротою поставало старе питання громадянства. 1911 р. Аполлінер звернувся до відповідних інстанцій із проханням про отримання французького громадянства, але дістав відмову. Драматизм його тодішнього становища поглиблювався розривом любовних взаємин з Марі Лорансен — давно назрілим, але все одно болісним. Все це сприймалося поетом як численні знаки його невизнаності світом. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:12
    Фронтове життя не припинило творчої активності Аполлінера. Він продовжував багато писати. Звісно, війна була тією віссю, навколо якої оберталися поезії цього періоду. Вони утворили основний зміст поетичної збірки «Кал іграми. Вірші Миру та Війни» (1918). Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:12
    Залишившись у Парижі, Аполлінер брав участь у літературному житті, однак йому, виснаженому повільним одужанням, це давалося нелегко. Недовго тривало й щасливе подружнє життя: за півроку після одруження 38-річний поет раптово помер від грипу. Це сталося 9 листопада 1918 р. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:12
    Наводячи містки між поезією та життєвою «прозою», Аполлінер звертався до народнопоетичної творчості. У цьому річищі, зокрема, була створена його перша поетична збірка «Звірослов, або Почет Орфея». Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:13
    Втім, «Звірослов» був лише прелюдією авангардистського перевороту, що його здійснив Аполлінер у своїй поезії. У повній мірі Аполлінер-авангардист розкрився у двох оприлюднених за його життя збірках поезій - «Алкоголі. Вірші 1898-1913 років» (1913) та «Каліграми. Вірші Миру та Війни» (1918). Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:13
    Слід зазначити, що і в цьому шедеврі світової інтимної лірики Ґійом Аполлінер залишився поетом великого міста -улюбленого Парижа. Лірична сповідь героя розгортається на тлі урбаністичного пейзажу й обертається навколо своєрідних емблем столиці Франції - річки Сени та мосту Мірабо. Ці образи, зберігаючи свою конкретність, увиразнюють ідею єдності плинності буття (річка) й непорушності його духовних опор (міст). Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:14
    О долі долі незглибимі Царі скажені як ножі Жінки-зірки що не любили Не вгріють вас на ложі лжі В пустелі світу нелюдимій. Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:14
    Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас" Ирина ∗∗ 16 гру 2010 о 18:14

    Cторінка номер 1

Перехід по сторінках