Cторінка номер 1
-
Літопис самовидця
ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ
Фрагменти
О НАЧАЛІ ВОЙНИ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Початок і причина войни Хмельницького єст єдино од ляхов на православіє гоненіє
і козаком отягощеніє.
Тогда бо оних, не хотячи, чого не звикли були, панщини робити, на службу
замковую обернено, которих з листами і в городі до хандоження коней старостове
держали, в дворах груби, то єст печі, палити, псов хандожити, двори замітати і
до інших незносних діл приставляли.
Знову зась которії зоставали козаками реєстровими, а над оними полковникове —
шляхта, панове — од гетьмана коронного насиланнії, були, которії б, об їх
вольності бинамній не дбаючи, але, яко могучи, оних смиряли, легце поважаючи.
Плату, которая постановлена була на козаки од короля його милості і Речі
Посполитої по золотих тридцять на рок, тоє на себе одбирали, з сотниками
ділячися, бо сотников не козаки обирали і настановляли, але полковники, кого
хотіли, з своєї руки, жеби оним зичливими були.
Также полковникове козаков до всякої домової незвичайної роботи пристановляли. В
поля зась пойшовши, любо який козак достане у татар коня доброго, того одоймуть.
З Запорожжя през поля дикії з рарогом, яструбом, орлом альбо з хортом козака
бідного шлють в городи, кому подарок шлючи, якому панові, не жалуючи козака,
хочай би згинув, як не трудно од татар.
Знову зась, хочай би якого язика татарського поймали козаки, то з язиком
татарським, на кого ласкав полковник, якого жовніра свойого висилаєт до гетьмана
коронного, а козацькую одвагу потлумляєт.
В городах зась од жидов тая була кривда, же невольно козакові в дому своєм
жадного напитку на потребу свою держати, не тілько меду, горілки, пива, але і
браги.
Которії зась на рибу хожували козаки за пороги, то на Кодаку на комісара рибу
десятую одбирали.
А полковникам особливо треба дати, і сотникам, і аса-улові, і писареві. Аж до
великого убозтва козацтво прийшло.
А больше шести тисячей не повинно козаков бути. Хочай і син козацький, тую ж
панщину мусив робити і плату давати.
Тоє над козаками було.
Над поспольством зась, любо во всем жили обфіто в збожах, в бидлах, в пасіках,
але, однак, чого не звикла була Україна терпіти, вимисли великії були од
старостов і од намісников і жидов. Бо самі державці на Україні не мешкали,
тілько уряд держали, і так о кривдах людей посполитих мало знали, альбо, любо і
знали, только засліплені будучи подарками од старост і жидов-арандарей, же того
не могли узнати, же їх салом по їх же шкурі і мажуть: з їх подданих видравши,
онім дарують, що і самому пану вольно би узяти у свойого подданого, і не так би
жалував подданий його. А то леда шевлюга, леда жид богатиться, по кілька цукгов
коней справляет, вимишляючи чинші великії, поволовщини, дуди, осип, мірочки
сухії, з жорнов плату і інноє, однімання фольварков.
Що [й] награфили на чоловіка одного, у которого одняли пасіку, которая всей
землі Польськой начинила біди. А тим способом.
В Чигирині-місті мешкав сотник Богдан Хмельницький, козак, розтропний в ділах
козацьких воєнних і у письмі біглий і часто у двора королевського в поселстві
будучий. І под час бутності своєї з козаком значним переясловським з Іваном
Ілляшем[1] (а тот Ілляш барзо зичливим королеві його милості) і упросили письмо,
альбо привілей, на роблення човнов на море, мимо відомость гетьманов коронних,
що і одержавши, тоє скрито держали од полковников в Переяславлю.
А под тот час у вишменованного Хмельницького подстаростій чигиринський
Чаплинський[2], зостаючий
Cторінка номер 1