Cторінка номер 1
Реклама недорого шлакоблок разноцветная
-
РПУ Піар війни (спробую пояснити просто)
Друзі, не вважайте мене за великого вчителя, але я вважаю необхідним пояснити основи піару. На цьому сайті повно людей, які навчилися друкувати, але не навчилися думати, нажаль. Мене вражає некомпетентність і наївність багатьох людей у нас в основах піару, політології. Я спробую в двох-трьох темах пояснити хоч би небагато того, що знаю і розумію сам. Спробую показати основні методи і схеми, якими користуються сучасні політтехнологи.
Інформаційна піар війна (почну з цього :)
Під час однієї з російських регіональних виборчих кампаній на мера одного провінційного обласного центру балотувався великий чиновник з Москви. У день, коли він прилетів до місцевого аеропорту, біля трапу його зустріли місцеві журналісти. Перше запитання до нього було дещо незвичайним: „Чи ви збираєтеся відвідати місцевий бордель?”, на що чиновник спантеличено відповів „А що, у вас тут є борделі?”. Наступного дня вся місцева преса, що працювала на його конкурента, вийшла із заголовками „Перше питання кандидата на посаду мера Х. По прильоті було „У вас в місті є бордель?”.
Цей приклад з життя яскраво демонструє, наскільки вдало прийоми інформаційної війни застосовуються у реальній політиці.
Інформаційна війна – це не туманна галузь футурології, а реальна військова дисципліна, яку мабуть вивчають і розробляють у відповідних академічних закладах. В широкому розумінні інформаційна війна включає в себе методи пропаганди, але обсяг блогу дозволяє нам зосередитися на чисто технологічних аспектах. Об’єкт – масова свідомість, а не індивідуальна. Застосовується психологія великих груп, але не персональні типи особистості. Обов’язкова умова транспарентності відрізняє інформаційну війну від пропаганди, коли весь вплив будується на виключенні альтернативних джерел інформації.
Методи інформаційної війни передбачають наявність у суб’єкта впливу різної інформації, але керуватися він має саме тією, яку йому нав’язують. Нав’язування чужих ідей — це те, що робить політичну інформаційну війну війною та відрізняє її від політичної реклами.
Скандал з сином Ющенка, називали це все бачив „Син Бога” (що спричинив падіння рейтингу Президента ледь не вдвічі), заява Зінченка про „любих друзів” (призвела до відставки уряду Тимошенко, Секретаря РНБО Порошенка), газова інформаційна війна між Україною і РФ („Газпром” домігся від України збільшення ціни за газ), заява Березовського щодо фінансування кампанії Ющенка (призвела до створення спеціальної слідчої комісії Верховної Ради, спаплюжила репутацію низки відомих політиків), «касетний» скандал (врешті призвів до програшу Леоніда Кучми), „дипломний” скандал міністра юстиції Романа Зварича – це відомі всім приклади інформаційних війн, які залишили найбільший відбиток в сучасній історії країни. Александр ∗∗ 16 сен 2009 в 1:49
Інформаційна піар війна (почну з цього :)
Під час однієї з російських регіональних виборчих кампаній на мера одного провінційного обласного центру балотувався великий чиновник з Москви. У день, коли він прилетів до місцевого аеропорту, біля трапу його зустріли місцеві журналісти. Перше запитання до нього було дещо незвичайним: „Чи ви збираєтеся відвідати місцевий бордель?”, на що чиновник спантеличено відповів „А що, у вас тут є борделі?”. Наступного дня вся місцева преса, що працювала на його конкурента, вийшла із заголовками „Перше питання кандидата на посаду мера Х. По прильоті було „У вас в місті є бордель?”.
Цей приклад з життя яскраво демонструє, наскільки вдало прийоми інформаційної війни застосовуються у реальній політиці.
Інформаційна війна – це не туманна галузь футурології, а реальна військова дисципліна, яку мабуть вивчають і розробляють у відповідних академічних закладах. В широкому розумінні інформаційна війна включає в себе методи пропаганди, але обсяг блогу дозволяє нам зосередитися на чисто технологічних аспектах. Об’єкт – масова свідомість, а не індивідуальна. Застосовується психологія великих груп, але не персональні типи особистості. Обов’язкова умова транспарентності відрізняє інформаційну війну від пропаганди, коли весь вплив будується на виключенні альтернативних джерел інформації.
Методи інформаційної війни передбачають наявність у суб’єкта впливу різної інформації, але керуватися він має саме тією, яку йому нав’язують. Нав’язування чужих ідей — це те, що робить політичну інформаційну війну війною та відрізняє її від політичної реклами.
Скандал з сином Ющенка, називали це все бачив „Син Бога” (що спричинив падіння рейтингу Президента ледь не вдвічі), заява Зінченка про „любих друзів” (призвела до відставки уряду Тимошенко, Секретаря РНБО Порошенка), газова інформаційна війна між Україною і РФ („Газпром” домігся від України збільшення ціни за газ), заява Березовського щодо фінансування кампанії Ющенка (призвела до створення спеціальної слідчої комісії Верховної Ради, спаплюжила репутацію низки відомих політиків), «касетний» скандал (врешті призвів до програшу Леоніда Кучми), „дипломний” скандал міністра юстиції Романа Зварича – це відомі всім приклади інформаційних війн, які залишили найбільший відбиток в сучасній історії країни. Александр ∗∗ 16 сен 2009 в 1:49
Отже, головною метою інформаційних війн в політиці є дискредитація і деморалізація політичного опонента, а також формування необхідної суспільної думки (як правило, негативної) з того чи іншого приводу.
Ведення інформвійн легко маскується під буденні події. Водночас, визначити його зворотню адресу надзвичайно складно.З самого початку інформаційні війни зародилися як політична технологія. Особливість I-War як різновиду PR полягає в тому, що це війна не за, а проти репутації політика, партії. Перемогою в інформаційній війні є зламати ланцюг обміну інформацією в таборі опонента і домогтися його дискредитації серед громадськості та медіа.
Підґрунтям виникнення інформвійн є різке збільшення ваги політики. Як відомо, політика - це багато в чому мистецтво створення і маніпуляцій міфами. Невипадково найбільше значення нематеріальний ресурс має саме в цій сфері, а словосполучення „інформаційна війна” в першу чергу асоціюється з виборчими технологіями.
Форматом інформаційних війн є вкидання в інформаційний простір компрометуючої інформації (підтверджених фактів злодіянь чи протиправної або аморальної поведінки), неперевіреної або недостовірної інформації; використання маніпулятивних технологій (експертна оцінка, соціологічні чи статистичні дані, навіювання і тенденційність в оцінках).Інформаційне середовище — преса, телебачення, Інтернет, чутки — це простір, в якому опоненти обмінюються інформаційними ударами. Комунікаційні повідомлення (інформація, дезінформація, тенденційна інтерпретація подій, символи, лозунги і т.і.) — це зброя, яку застосовують один проти одного.
З точки зору жанрових різновидів технології інформаційних атак в політиці можна виділити такі: міфи, монтаж, загроза, блеф, перехоплення і перекручування інформації. Ступінь інтенсивності здатна впливати на окремі особистості і великі маси, викликаючи різні наслідки. Деструктивні наслідки від інформаційних війн, як правило, призводять до дискомфорту, фобій, відрази, недовіри.
Технологічний ланцюжок інформатики переживає кілька циклів. Джерела поширення – це офіційні, тіньові, стихійні (слухові кампанії). Провідники інформації: окремі фігуранти, малі соціальні групи, медіа. Основна складність тут полягає в контролю за інтенсивністю інформаційних атак.
Особливості кризових ситуацій внаслідок інформаційних атак
I. Кризи неочікувані
«Чорний» піар, електоральні провокації або інші акції з арсеналу «брудних» технологій завжди несподівані.
II. Швидкоплинні
Чим далі затягується розв’язання кризової ситуації, тим менше шансів її вирішити. Спростування і конфронтація підливаються масла у вогонь, розкручують тему та збільшують її значимість, привертають увагу до кризи. Для того, аби не втрачати дорогоцінний час, потрібен досвід розв’язання подібних задач, автоматизм, координація дій.
III. Б’ють по найбільш уразливому місцю
«Брудні» технології завдають удару по найбільш проблемних аспектах іміджу політика або в роботі його штабу. Тому ще до початку виборчої кампанії необхідно ідентифікувати сфери ризику, посилити проблемні зони.
Технології захисту і контрдій
Народна приказка стверджує: «проти лому нема прийому, якщо немає іншого лому». На кожну піар атаку є своя контртехнологія.
I. PR-технології
Важливо добре усвідомлювати закони, за якими формується та працює масова свідомість, тоді можливо протиставити «брудним» технологіям певним чином сформовану громадську думку. У випадку інформаційної атаки завданням є перенаправити увагу електорату, зменшити значимість наслідків „чорного” піару, точно визначити зустрічні інформаційні потоки. Тут можливе застосування т.зв. технології „щеплення”, коли команда політика навмисно вкидає в інформпростір заздалегідь неправдиву гіпертрофовану інформацію про нього, яку легко спростувати, з домішками справжнього компромату. Після цього весь піар проти політика вже не сприймається громадянами як завідомо брехливий. Александр ∗∗ 16 сен 2009 в 1:49
Ведення інформвійн легко маскується під буденні події. Водночас, визначити його зворотню адресу надзвичайно складно.З самого початку інформаційні війни зародилися як політична технологія. Особливість I-War як різновиду PR полягає в тому, що це війна не за, а проти репутації політика, партії. Перемогою в інформаційній війні є зламати ланцюг обміну інформацією в таборі опонента і домогтися його дискредитації серед громадськості та медіа.
Підґрунтям виникнення інформвійн є різке збільшення ваги політики. Як відомо, політика - це багато в чому мистецтво створення і маніпуляцій міфами. Невипадково найбільше значення нематеріальний ресурс має саме в цій сфері, а словосполучення „інформаційна війна” в першу чергу асоціюється з виборчими технологіями.
Форматом інформаційних війн є вкидання в інформаційний простір компрометуючої інформації (підтверджених фактів злодіянь чи протиправної або аморальної поведінки), неперевіреної або недостовірної інформації; використання маніпулятивних технологій (експертна оцінка, соціологічні чи статистичні дані, навіювання і тенденційність в оцінках).Інформаційне середовище — преса, телебачення, Інтернет, чутки — це простір, в якому опоненти обмінюються інформаційними ударами. Комунікаційні повідомлення (інформація, дезінформація, тенденційна інтерпретація подій, символи, лозунги і т.і.) — це зброя, яку застосовують один проти одного.
З точки зору жанрових різновидів технології інформаційних атак в політиці можна виділити такі: міфи, монтаж, загроза, блеф, перехоплення і перекручування інформації. Ступінь інтенсивності здатна впливати на окремі особистості і великі маси, викликаючи різні наслідки. Деструктивні наслідки від інформаційних війн, як правило, призводять до дискомфорту, фобій, відрази, недовіри.
Технологічний ланцюжок інформатики переживає кілька циклів. Джерела поширення – це офіційні, тіньові, стихійні (слухові кампанії). Провідники інформації: окремі фігуранти, малі соціальні групи, медіа. Основна складність тут полягає в контролю за інтенсивністю інформаційних атак.
Особливості кризових ситуацій внаслідок інформаційних атак
I. Кризи неочікувані
«Чорний» піар, електоральні провокації або інші акції з арсеналу «брудних» технологій завжди несподівані.
II. Швидкоплинні
Чим далі затягується розв’язання кризової ситуації, тим менше шансів її вирішити. Спростування і конфронтація підливаються масла у вогонь, розкручують тему та збільшують її значимість, привертають увагу до кризи. Для того, аби не втрачати дорогоцінний час, потрібен досвід розв’язання подібних задач, автоматизм, координація дій.
III. Б’ють по найбільш уразливому місцю
«Брудні» технології завдають удару по найбільш проблемних аспектах іміджу політика або в роботі його штабу. Тому ще до початку виборчої кампанії необхідно ідентифікувати сфери ризику, посилити проблемні зони.
Технології захисту і контрдій
Народна приказка стверджує: «проти лому нема прийому, якщо немає іншого лому». На кожну піар атаку є своя контртехнологія.
I. PR-технології
Важливо добре усвідомлювати закони, за якими формується та працює масова свідомість, тоді можливо протиставити «брудним» технологіям певним чином сформовану громадську думку. У випадку інформаційної атаки завданням є перенаправити увагу електорату, зменшити значимість наслідків „чорного” піару, точно визначити зустрічні інформаційні потоки. Тут можливе застосування т.зв. технології „щеплення”, коли команда політика навмисно вкидає в інформпростір заздалегідь неправдиву гіпертрофовану інформацію про нього, яку легко спростувати, з домішками справжнього компромату. Після цього весь піар проти політика вже не сприймається громадянами як завідомо брехливий. Александр ∗∗ 16 сен 2009 в 1:49
Cторінка номер 1