Cторінка номер 1
-
ЗАВОЙОВНИЦТВО МОСКОВИТІВ
http://demotivators.org.ua/b/viewtopic.php?f=4&t...
Зовнішні прояви московського завойовництва (агресії) пояснюються загарбницькою політикою московитів (царів і правителів). Але необхідно глибше вивчити внутрішні імпульси, дізнатися саме джерело московського завойовництва, побачити ті глибинні сили, які породжують і підживляють його. Таких сил декілька.
Московія завжди потребувала грошей на зброю, бо сусідні держави росли в культурному і економічному аспектах, а значить, і у військовому відношенні. Збільшувати податки уряд не міг, оскільки вже не залишалося нічого необкладеного, і старі податки теж не могли зібрати. Залишалося грабувати сусідів. Московський народ за наказами своїх царів охоче починав поневолювати, пригноблювати, обкрадати сусідні народи. Замість необхідності самому працювати і віддавати панові напрацьоване, з'являлася «золота» можливість самому стати паном, грабувати підневільний народ. Або принаймні – стати прислужником пана, наглядачем, погоничем, жандармом на легких хлібах де-небудь в скореній Україні, на Кавказі, в Азії. А в якому краю жити – московитові все одно. У кожному скореному краї він відчуває себе паном, бо отримує право наказувати і право (і силу) грабувати. Льоша YasondinAlt Панчук 3 окт 2009 в 14:10 Таким чином, московське завойовництво виникло і живиться, як примхою і жадністю московських царів і правителів, так і характером і світоглядом самого московського народу. «Що взяте – те святе», - стверджує московит. А взято тільки землі чужий у сто разів більше, ніж було своєї:
XIII ст. – 216000 кв. км
XIV ст. – 560000 кв. км
XV ст. – 8720000 кв. км
XVII ст. – 14392000 кв. км
XVIII ст. – 17080000 кв. км
XIX ст. – 22000000 кв. км
XX ст. – 23000000 кв. км
Московія захопила:
у 1556 – Татарію
у 1581-1645 – Сибір
у 1721 – Прибалтику і Фінляндію
у 1739 – Східне Причорномор'я
у 1783 – Крим
у 1792 – Західне Причорномор'я
у 1772-1792 – частину Польщі
у 1813 – Грузію
у 1815 – частину Польщі і Бессарабію, що залишилася
у 1854 – Амурську область
у 1865 – Туркестан
у 1881 – Хиву і Бухару.
«За 224 роки (1228-1452) московія вела 160 зовнішніх воєн і 90 внутрішніх. За 103 роки (1492-1595) московія воювала 50 років. Таким чином, в середньому один рік воювали, а один рік готувалися до наступної війни» (В.Ключевський, «Курс російської історії»). За останніх 200 років (до початку XX ст.) московія воювала 128 років. Це були всі загарбницькі війни і лише ЧОТИРИ ОБОРОННІ війни, які продовжувалися чотири роки (Р. Алексинський, «Сучасна Росія»). Льоша YasondinAlt Панчук 3 окт 2009 в 14:10 Більшовицька московія воювала:
у 1917-1919 – з Україною
у 1920 – з Польщею
у 1921 – з Казахстаном і Грузією
у 1922 – з Туркменістаном, Узбекистаном, Україною (селянські повстання)
у 1929 – з Китаєм
у 1936 – з Японією
у 1939 – з Фінляндією, Польщею, Румунією
у 1941-1945 – з Німеччиною
у 1945 – з Японією
у 1953 – з Німеччиною (повстання в Берліні)
у 1956 – з Угорщиною (повстання в Будапешті)
у 1968 – з Чехословаччиною
у 1979-1989 – з Афганістаном
Cовєтський режим здійснював втручання (допомога озброєннями, військовими радниками, пряма участь у військових діях) у внутрішні конфлікти в Азії (В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Китай), Африці (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Нігерія), на Близькому Сході
Зовнішні прояви московського завойовництва (агресії) пояснюються загарбницькою політикою московитів (царів і правителів). Але необхідно глибше вивчити внутрішні імпульси, дізнатися саме джерело московського завойовництва, побачити ті глибинні сили, які породжують і підживляють його. Таких сил декілька.
Московія завжди потребувала грошей на зброю, бо сусідні держави росли в культурному і економічному аспектах, а значить, і у військовому відношенні. Збільшувати податки уряд не міг, оскільки вже не залишалося нічого необкладеного, і старі податки теж не могли зібрати. Залишалося грабувати сусідів. Московський народ за наказами своїх царів охоче починав поневолювати, пригноблювати, обкрадати сусідні народи. Замість необхідності самому працювати і віддавати панові напрацьоване, з'являлася «золота» можливість самому стати паном, грабувати підневільний народ. Або принаймні – стати прислужником пана, наглядачем, погоничем, жандармом на легких хлібах де-небудь в скореній Україні, на Кавказі, в Азії. А в якому краю жити – московитові все одно. У кожному скореному краї він відчуває себе паном, бо отримує право наказувати і право (і силу) грабувати. Льоша YasondinAlt Панчук 3 окт 2009 в 14:10 Таким чином, московське завойовництво виникло і живиться, як примхою і жадністю московських царів і правителів, так і характером і світоглядом самого московського народу. «Що взяте – те святе», - стверджує московит. А взято тільки землі чужий у сто разів більше, ніж було своєї:
XIII ст. – 216000 кв. км
XIV ст. – 560000 кв. км
XV ст. – 8720000 кв. км
XVII ст. – 14392000 кв. км
XVIII ст. – 17080000 кв. км
XIX ст. – 22000000 кв. км
XX ст. – 23000000 кв. км
Московія захопила:
у 1556 – Татарію
у 1581-1645 – Сибір
у 1721 – Прибалтику і Фінляндію
у 1739 – Східне Причорномор'я
у 1783 – Крим
у 1792 – Західне Причорномор'я
у 1772-1792 – частину Польщі
у 1813 – Грузію
у 1815 – частину Польщі і Бессарабію, що залишилася
у 1854 – Амурську область
у 1865 – Туркестан
у 1881 – Хиву і Бухару.
«За 224 роки (1228-1452) московія вела 160 зовнішніх воєн і 90 внутрішніх. За 103 роки (1492-1595) московія воювала 50 років. Таким чином, в середньому один рік воювали, а один рік готувалися до наступної війни» (В.Ключевський, «Курс російської історії»). За останніх 200 років (до початку XX ст.) московія воювала 128 років. Це були всі загарбницькі війни і лише ЧОТИРИ ОБОРОННІ війни, які продовжувалися чотири роки (Р. Алексинський, «Сучасна Росія»). Льоша YasondinAlt Панчук 3 окт 2009 в 14:10 Більшовицька московія воювала:
у 1917-1919 – з Україною
у 1920 – з Польщею
у 1921 – з Казахстаном і Грузією
у 1922 – з Туркменістаном, Узбекистаном, Україною (селянські повстання)
у 1929 – з Китаєм
у 1936 – з Японією
у 1939 – з Фінляндією, Польщею, Румунією
у 1941-1945 – з Німеччиною
у 1945 – з Японією
у 1953 – з Німеччиною (повстання в Берліні)
у 1956 – з Угорщиною (повстання в Будапешті)
у 1968 – з Чехословаччиною
у 1979-1989 – з Афганістаном
Cовєтський режим здійснював втручання (допомога озброєннями, військовими радниками, пряма участь у військових діях) у внутрішні конфлікти в Азії (В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Китай), Африці (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Нігерія), на Близькому Сході
Cторінка номер 1